>…
<…
Буковино, карпатський мій краю,
Верховіттям сягаєш небес.
У красоти твої поринаю,
Ти скарбниця здоров'я й чудес.
Острови квітів жовто-блакитних
Стелиш килимом уздовж річок,
Що збігають струмочком невпинним,
Освіжа красу стежок-стрічок.
Величаві вершини купаєш
В молоці ледь рожевих хмарин
І оселі маленькі вітаєш
Ранком співом щасливих ґаздинь.
Знов міжгір’я плаї осяянні
У гірському повітрі тремтять,
А над вечір зіроньки плеканні
На ялинках мов бісер горять.
Над усім цим у тиші бездонній
Божа воля і божа любов,
А Карпати, цей витвір Господній,
Залишившись в душі, кличуть знов.