>…
<…
Звернення
Народе мій любий, згодися,
Що доля твоя не проста!
І як то не прикро, гордися
Бо гарні і села й міста!
Чи є щось у білому світі,
Щоб БОЖЕ тобі не додав,
Дарунком щасливої миті
Журитись нема в нас підстав:
Квітучі, родючі простори,
Зелені поля і ліси!
До неба і кручі, і гори,
І все не земної краси!
Лиш ми поєднати забули
У ВІРІ ЄДИНІЙ серця!
Розколи у Церквах здобули,
Тому таке наше життя!
Бо мудрості серце не має,
Що з БОГОМ в розколі живе!
Лиш ВІН нас назад поєднає,
ПОКАЙМОСЬ! Всіх Церква нас зве!!!
2008.