>…
<…
Без Бога, друзі, нам не до порога
Чом знов мене на спомин надихаєш,
Туди, де я страждала, повертаєш!
Я вже давно до сонечка літаю,
І крила більш від болю не згортаю!
Давно моя душа від криги вільна,
Загоїлись рубці і радість спільна,
Давно журу забула і кохання,
Дарує спів мені, аж до світання!
У вільному просторі вільна птаха,
Пізнавши БОГА, я звільнилась жаху!
Його дочка й дочка свого народу,
Колискою мені була природа!
Душею в простір неба поринаю,
І край свій Буковинський я кохаю!
Дістався він мені, як всім, від БОГА!
Без БОГА, друзі, нам не до порога!!!
2007.