>…
<…
Красото осіння
Красото осіння, навіщо так раптом
Додолу кидаєш пожовклу листву?
Дай ще надивитись, воно того варто,
Люблю усім серцем осінню пору!
Нічого нового, і осінь, як осінь;
Холодні світанки, трава у росі,
Бездонного неба мінливая просинь,
Опеньки, гарненькі на тонкій нозі!
Різбляного листя чаруючі пасми,
Гойдає повітря в осінній журі,
А в серці моім іще літо не згасло,
Не хочу ще в зиму, всупереч порі!
Знов думки юрбляться, за душу чіпляють,
Ти ж знаєш напевно, що зимо прийде!
Зітхну зі смиренням, мене ж не спитають,
Життя не заступиться, не обійде!
2007.