Слобідське весілля

Коли молоді люди покохали один одного і вирішили між собою одружитися, то найперше, що вони роблять – це знайомляться із родичами. Дівчина першою приводить свого хлопця знайомити зі своєю родиною. Хлопець матері та батькові дівчини говорить, що хоче одружитися з їхньою дочкою. Потім хлопець веде дівчину до себе додому, де знайомить її зі своїми родичами. Якщо родичі згідні з рішенням дітей тоді призначають день заручин, по сільському “п’ють слово”. Заручини відбуваються у дівчини вдома.

Хлопець із своїми родичами: батьками, сестрами, дядьками (вуйками) та тітками (матушами) приходить у назначений час до дівчини. З родичів хлопця обираються двоє старостів, це можуть бути старші брати, або дядьки хлопця. Прийшовши до хати дівчини і привітавшись зі всіма, що в хаті (дівчина також запрошує свою найближчу родину) розмову починають старости. Вони говорять такі слова: “Ми прийшли до вас, бо чули, що у Вас є дівчина на віддання. А у нас є хлопець (парубок) на женення. Слово поза слово і до їхньої розмови пристають всі інші присутні. Старости питають дівчину, чи згідна вона піти за нього заміж. Якщо вона говорить, що згідна, тоді батьки дівчини запрошують всіх за стіл.

За столом староста надає слово парубкові, і він уже при всіх освідчується дівчині у коханні, і просить її руки. Дівчина згідна, отож вона вже стала нареченою хлопця. Хлопець дарує їй подарунок, що приніс із собою (перстень, або ланцюжок на шию чи руку). А також дарує матері нареченої хустку, а батькові сорочку. Якщо є дідусі і бабусі то їм також, а братикам і сестричкам інші подарунки. Наречена пов’язує зі свого боку рушниками через плече двох старостів.

За столом батько нареченої наливає чарки всім присутнім і п’ють за щастя молодих. Другу чарку наливає батько нареченого (він приніс горілку із собою) і дякує дівчині та їх батькам, що не відмовили його синові, та за щастя молодих. Домовляються за час, день, місце весілля.

Весілля починається в суботу. Ввечері молодий разом із старостами ідуть кликати на весілля своїх весільних вінчальних батьків (свідків). А посланці від молодої в той час несуть молодому додому сорочку та капці. Прийшовши від батьків, кожен до себе додому, молодим шиють квітку із барвінку. Барвінок ще за дня повинна через калач не голою рукою, а носовичком нарвати старша дружка у молодої, а в молодого старша світилка.

Саме дійство проходить так: у кімнаті (хаті великій) збираються найближчі родичі та батьки молодої чи молодого. На столі вже стоять великі калачі прикрашені квітами. На них зверху у молодої лежить весільна фата (вилян) та весільний букет, а у молодого весільний букет.

Щоб пошити квітку із барвінку беруть голку із червоною ниткою. Із нитки червоної виготовляють китицю, на яку ставлять прибиті заздалегідь 10 копійок (цифрами до голови, а гербом наверх). Силяючи голку через дірочку в монеті пришивають листочки барвінку на підставлений знизу кружечок із картону. Листочок за листочками шиють кругленьку квітку. Листочків повинно бути не парне число. Починає шити квітку жінка котра дуже добре живе зі своїм чоловіком у шлюбі. Вона зашиває один листочок і передає матері молодого чи молодої, мати передає батькові, від батька беруть шити бабусі, дідусі, сестри, брати, гості, що є в хаті. Всі хто шиє квітку повинні бути одружені і добре жити, в злагоді і багатстві у шлюбі. Не можна шити квітку вдовиці, або вдівцеві, чи чоловікові або жінці, що є в повторному шлюбі. Коли шиють квітку, жінки співають пісню.

Після того, як квітку пошили молодий (молода) наливають кожному, що в хаті шив квітку чарочку і дякують за те, що виростили, вигодували і дали до людей. Барвінок, що залишився кидають завернувши в хустинку через плече на дах будинку, це робить молодий (молода). Родичі розходяться додому, щоб у неділю раненько прийти на най урочисту і святкову годину весілля. Якщо молоді хочуть, щоб була гарна погода на весілля, то в суботу ввечері молода (молодий) беруть в’язку дров, калач, горілку і несуть до жінки – удовиці, що живе сама і ставлять на поріг, щоб вона не бачила. А ще раненько до схід сонця мати встає, бере пасхальний кошик та чіпляє його на дерево на подвір’ї, щоб не було дощу.

На прикрашене подвір’я в неділю ранком заходять музиканти. Грають перший весільний марш. Є така прикмета у них, якщо грається їм легко, весело, то і життя у новій родині буде благополучне.

На вороттях та над вхідними дверима поставлені вінки півколом. На вороттях із ялини, на дверях із барвінку. Ці вінки зробили дружки (світивки) та ватажили в суботу. Сходяться гості, дружки, світивки, ватажили це брати, сестри із родини. За дружку чи світивку, ватажила також запрошують дітей хрещених батьків молодих. Приходять однокласники, сусіди, знайомі молоді люди, а також найближча родина.

1    2    3