Літопис села Слобода
Слобода – село, розташоване на правому березі річки Рокитної, за 7 кілометрів від районного центру і залізничної станції Новоселиця. Слободі підпорядковане село Ревківці.
Засноване село в 1780 році вільними селянами. Першими поселенцями с. Слобода (51 сім’я ) були в основному люди з Галичини, які чимось завинили перед своїми панами і, уникаючи кари, подалися аж на Буковину. Такими родинами є Болехівські з Болехова, Пашківські з Пашківців, Бодницькі і Лазенки – поляки із Західної Галичини, Лупащуки і Формоси з Молдавії, Ластівки із Шубранця. За археологічними даними на території нашого села були виявлені поселення, деякі із них трипільської культури ІІІ тисячоліття до нашої ери. Ці поселення тягнуться вздовж річки Рокитна аж до Строїнців. Доказом цього є греблі на річці, які колись були ставками. І служили людям у рибальстві, а також останки каміння, цегли і череп’я різного глиняного посуду. В першу чергу треба згадати що на території нашого села в давнину теж були поселення. Хто ці люди ? Ми не знаємо. Ми можемо дати на це відповідь лише за історією Буковини: тут жили скіфи і слов’ни. Ступали по нашій землі римляни і інші мандрівні народи. Доказом того, що тут жили люди, є старий цвинтар розміщений посередині села. Свого часу тут була знайдена монета, яка показала, що похованням на цьому цвинтарі більш ніж 500 років. Недалеко від нього було знайдено в землі камінь якоїсь будівлі, не звичайний камінь, а оброблений. Видно на цьому місці мала бути церква або якась панська будівля. Ця оселя, найймовірніше була знищена татарами. З усього сказаного видно, що село Слобода не дo же давне, йому найбільше 200 – 250 років. Хто ж був засновником с. Слобода. Цього ми точно не знаємо. Але з історії Буковини нам відомо, що вона до 1774 року входила в склад Молдавії, яка в той час була під владою Туреччини.
Австрія, яка являлась посередником у війні між Росією і Туреччиною, задумала придбати північно – західну частину Молдавії, тобто теперішню Буковину. В той час Слобода вже існувала. Австрійські війська просунулись клином аж до Хотина, де знаходилась турецька фортеця. Турки вирішили встановити кордон між Австрією і Молдавією. Австрійські війська стали під Хотином, а такі села як Бояни, Магала, Стара Жучка, Раранча, Топорівці і Слободзія – Раранче залишились за Молдавією. Внаслідок цього було домовлено скласти з представників Австрії і Туреччини комісію, яка в 1775 році з’явилась в місті Баяв Трансільванії. Але через непорозуміння в регулюванні кордону обидві сторони не домовились, і тоді в 1776 році в с. Баламутівка Заставнівського району знову зійшлась та сама комісія і внесла остаточне рішення відносно кордону між Австрією та Молдавією, від Дністра до Прута. Кордон цей, як усі ми добре знаємо, проходив по річці Рокитна. Австрійські війська одним боком відсунулись, а другим посунулись, зайнявши вище вказані села. Але одне питання стоїть не ясно.
Що сталося із Слободою? Чи вона відійшла до Австрії, чи залишилась з Молдавією. Переглянувши історію Буковини, ми знаходимо згадку про Австрійську Новоселицю. Там сказано, що Новоселиця, яка в той час називалась Строештами, залишалась за Молдавією. Прикордонна таможня знаходилась в Боянах. За Бухарестським договором 1812 року Новоселиця була приєднана разом з Бессарабією до Росії. Кордон між Австрією і Росією залишався той самий по річці Рокитна. Далі там сказано , що 1828 року кордон був вправлений. Він пішов по р. Рокитна до самого Прута. Внаслідок цього частина Строештів відійшла від Росії до Австрії, а решта залишилась за Росією, і перейменовано на Новоселицю. Де залишилась Слобода? Відповідь на це така. У 1940 році була нагода заглянути в церковні книги по реєстрації народжень і шлюбів. Там вказано що до 1825 року слобідські люди відвідували церкву у Ревківцях. Всі народження і шлюби зареєстровані саме там. Виявляється, що Слобода разом з Новоселицею залишилась за Молдавією, а після анексії Бессарабії Росією була до 1825 року в складі Росії. А в котрий час виникла Слобода? По архівних даних Слобода заснувалася 1782 року вільними селянами. В той час територія Слободи була власністю монастиря, вже в той час в селі налічувалося понад 51 сім’я. Зрозуміло, що за один рік в ті часи не можна було назбирати таку кількість сімей. Далі архівні дані свідчать, що в 1774 році в селі було 57 сімей, а в Рідківцях лише 37. В селі яке на тому самому місці стояло вже сотні років, а Слобода тільки виникла.
В 1782 році в Слободі – 51 сім’я, на 6 сімей менше ніж у 1774 році. Всі архівні дані суперечили. З одного боку вони свідчать, що Слобода заснувалась 1780 року, а з другого, що вже в 1774 році в Слободі було 57 сімей. Висновок з цього такий: Слобода виникла на початку XVIII століття. Хто ж був засновником Слободи? Що змусило його до цього? Слобода була заселена вільними селянами. А хто був ініціатором цієї справи нам не відомо. Відомо тільки те що, за часів Молдавії власником землі був монастир Слатина. Територія села Раранча була досить великою і простою. Вона простягалась від Топорівців і Магали до села Рокитного і Ревківців. Починаючи від села Рокитна вона клином вздовж річки Рокитна врізувалась в боянську територію. Через таку віддаль цей клин лежав пусткою, не оброблявся. Тут потрібно пригадати, що монастир Слатина як і інші монастирі свої землі здавав в оренду. І, само собою, що хтось був і орендарем мо пастирської землі с. Раранче. Цей пан – орендар був зацікавлений щоб земля не пустувала, а давала прибутки. Тому він на земельній ділянці с. Слобода будував фільварок. Доказом цього залишились греблі від ставка яким користувався фільварок. Це місце, як видно, було дуже не вигідним і нерентабельним бо, біля фільварку не було поселення. А не було тому, що сюди не проходила ніяка дорога ні на Бояни, ні на Раранче. І певне, що фільварок не займався культивацією землі, а тільки скотарством. А тому пан задумує перенести фільварок на дорогу, яка йшла з Ревківців на Бояни. Вперше фільварок побудувався в центрі села нижче теперішньої церкви, де зараз розташувалась Слобода, і де побудувались Пашківські, Гуменюк, Макаренко. Після скасування панщини фільварок було перенесено на те місце, де тепер будівлі колгоспу ім. О. Кобилянської.
Головна