Як жилося першим поселенцям нашого села в перші часи їх осілості? Звичайно погано, навіть дуже. А землі кожному поселенцю пан давав, як ми вже згадували, стільки, скільки він міг обробити. Але чим було цю землю обробляти?

Дерев’яний плуг і дерев’яний роскаль. Щоб обробити один гектар землі - виорати, засіяти й заборонувати - можна було затратити майже цілий тиждень.

Пшениці ніхто не сіяв. Сіяли тільки жито, ячмінь, просо і кукурудзу - основну культуру і втой час і сьогодні на Буковині. Пізніше з’явилась і картопля, але ця картопля була завбільшки як голубине яйце. Люди, в ті часи коли Буковина була під Молдавією, жили у вічному страху. Бо хоч Молдавія тоді була під владою Туреччини, та татари, як союзники турків, позволяли собі часто нападати на Молдавію, спалюючи села, забираючи худобу, молодих людей в полон, а старих і малих убивали. З приходом Австрії на Буковину життя трохи покращало. Селяни стали жити трохи спокійніше. Прийшла можливість збувати деякі продукти.

З’явився попит на на хліб і на м’ясо, але хліб був лише в пана, а селянин його не мав. Який адміністративний порядок був на селі за часів панщини? Пан був власником не лише землі, а й власником кожного жителя свого села. Селянин не мав права без дозволу пана покинути село. В селі між селянами був двірник. Двірником він називався тому, що був призначений від двора, тобто від пана. Пан мав своїх слуг , які називалися гайдуками ( ватагами ). Це були люди з селян, але вони жорстоко розправлялися з тими хто не підкорявся панським розпорядженням або не йшов на панщину. У 1848 році, після австрійської революції, скасовується панщина на Буковині. Селяни наділяються землею і стають вільними. Але землю для селян пан віддає лише далеку і неродючу. Якою кількістю землі селяни наділялися? Певної норми площі землі австрійський уряд не встановлював.

Бригада по переробці буряка, пункт Слободзія-Раранча, 1938 р.

---

На початку 60 –х років XIX ст. через страшну посуху, яка тривала 3 роки, у Слободу прийшов голод. Три роки земля не дала ніяких плодів. Навіть паші для худоби не вродило. Люди розшивали хати, пошиті соломою, годували худобу. В результаті цих злиднів декілька родин покинули Слободу і подалися в Бесарабію.

Наприкінці 1883 року спалахнула в Слободі епідемія холери, яка забрала багато жертв. Після селянської реформи панам залишили найродючіші землі, крім того австрійський уряд надав право панам на корчми і на шинки, звичайно вони їх не відкривали, а здавали в оренду. Селянин ставав вільним, але був не освітченим, не письменним. А тому став часто заглядати в корчму і запивати свою долю. І до того запивав, що протягом короткого часу, позбувався своєї земельки.

Шинкарі і банки забирали все його майно, а декого навіть з власної хати викидали на вулицю. Взяти для прикладу хоча б такі випадки, пан дав дозвіл у приміщенні, де жили орендарі розміститись корчмі. Орендарем цієї корчми став Стернберг.

1   2  3  4