ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

Сміється доля журавлина

Піввіку сплило, як лавина з гір. Половина минулого віку. А була вона, та половина, неймовірно динамічною, буревісною, грозоподібною.

Війна залишила криваві рани на землі і в долях людей. Але життя брало своє. Перемога давала сили і бажання творити, працювати, радіти.

Марія належить до тих, хто неймовірно любить життя і людей. У далекому Казахстані, де відбував строкову військову службу гарний, скромний і надзвичайно вихований Василь Єременчук, тепер вже Василь Іванович, вони і зустрілись. Піввіку тому.

Жива, весела, ніби на пружинках, Марія Журавльова і Василь Єременчук. Зустрілись на все життя. І принесла їх, вже спільна доля, у Котелів, на Буковину. До Василевої хати. Ось і загніздилася серед чудового саду, між густими горіхами у чистенькій, охайній оселі сімейна пара - Вася і Марія.

Василя кликали в дорогу шоферські маршрути, не знав ніколи спокою, бо звик все робити справно, чітко, чесно. Так і живе він зі своєю Журавльовою на добрій оборі, у теплій хаті, серед гарних людей і допомагає Марусі бути такою, яку полюбив на все життя.

А вона - Марія Тихонівна - прийшла в своє 80-тиріччя бадьорою, енергійною, відомою в районі головою Котелівської ради ветеранів і найактивнішим сількором районної газети "Слово правди".

Вже зір пригас від часу і подій,

Вже й сил немає, щоб усе здолати,

Та не стихає серця стук і бій, -

Та Журавльова має, що сказати.

І написати має що вона,

Й зібрати в книгу про село замітки,

Й налити друзям чарочку вина,

Й подарувати ветерану квітку.

Так і живе! А поряд вірний друг,

Так і цвіте в житті її калина.

Пройшла весна вісімдесятий круг,

Сміється її доля журавлина.

...Залишились позаду роки, як смуги у битві за життя. Та її велике бажання бути на гребені хвиль давало сили і вона кидалася у ту битву і діставалась щасливого берега. Бо любила і вміла працювати. Скрізь, де з'являлася ця неймовінра жінка, все оживало від її стрімкого руху, дотепного слова, іскристої пісні і щирості душі. Вона - відкрита для добра, готова прийти на допомогу, дати пораду і просто поділитися хлібом. Але вона недоступна для зла і неправди. її сумління, її совість чиста перед світом і людьми.

Будучи в пеклі роботи, серед безлічі життєвих дрібниць і проблем, вона завжди виходила з них чистою і чесною, що робить її авторитет незаперечним, а довіру - повною.

Її енергія, незгасне полум'я душі освітлює всіх і все навколо. Вона засвітила свою зірку тут, на землі. І якщо є інопланетяни, котрі спостерігають за нашою Землею з глибин Всесвіту, вони точно бачать на просторах нашої планети її, Маріїну Земну Зорю. Зорю Добра. То ж порадіємо з того, що живемо в час, коли світові, європейські, регіональні та інші перевороти і катастрофи не можуть похитнути тих мостів і затоптати стежок між квітів, які будуються, які оберігаються такими, як Вона.

Збираються в гурт ветерани, приходять у круг їхні діти, утворюють величезне коло онуки і правнуки, оживає вічний дзвін пам'яті про тих, чиї душі голубами злетіли ь небо, падає на святу землю сльоза незабутності, прискорюється ритм живих сердець. І в таку мить ми, живі, відчуваємо нашу силу, правду нашого буття, важливість того, що ми робимо чи маємо робити для майбутнього. І ми ростимо дітей, саджаємо сад, копаємо криницю, ставимо хату. Все це нам треба для життя. Нам це заповіли предки і зробити все це мусить кожен. Бо без цього ми не будемо разом, а без єднання, без злагоди і миру немає людського щастя.

То ж привітаємо ювілярку з її днем народження і побажаємо Марії Тихонівні Журавльовій ще багато літ для того, щоб збирала вона людей на добрі справи і співала разом з нами невмирущих пісень молодості, яку вона зберегла у своїй душі і зігріває у своїй оселі разом з Василем Івановичем. Карпатські гуцули кажуть у таких випадках: "Тримаймося купи, як цвехи дранки, і будьмо моцні, як обценьки". То ж побажаємо ювілярці сто літ у щасті і здоров'ї! Ла мулць ань! Щедрої Журавлиної долі Вам! Бо ви того варті.

Василь ВАСКАН