ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

Наші дороги перетнулися тоді, коли в мене чітко сформувалася думка, що до того існувала десь у підсвідомості: друзів знаходять лише в молодості. Аж ні. Доля подарувала мені незвичайну зустріч і щирого друга - Марію Тихонівну Журавльову. Вона стала для мене взірцем доброзичливості, працьовитості, порядності, багатьох інших чеснот, які високо цінувалися і цінуються в усіх народів і в усі часи.

Нещодавно ми знову зустрілися. Говорили довго, і коли б почув хто сторонній, розмова здалася б йому досить поверховою, непослідовною, бо дуже багато вже зібралося відтоді, як ми бачилися. А потім на столі з'явилися стоси звичайнісіньких папок, альбомів, які проте, мені видалися таємними і загадковими.

Маючи небагато часу, гортаю їх поспіхом, але добре усвідомлюю за ними і недоспані ночі, і десятки виступів перед односельцями, і щемливі зустрічі з учнями школи - одне слово, неспокійне і творче життя.

Зрештою спиняюсь на одній папці. "Котелів на сторінках районної газети" великими буквами написано на ній. А що ж усередині? Статті про село, фотографії людей села про яких писалося в газеті "Слово правди" - друг і порадник Марії Тихонівни. Вона, до речі, передплачує її вже 40 років. Саме вона, районна газета, допомогла їй вивчити українську мову і вільно володіти нею. Адже приїхала Марія Тихонівна до Котелева з далекого Казахстану.

Перші враження її про котелівчан: дуже хороші, доброзичливі, чуйні люди, про що вона пізніше розповіла на сторінках газети в статті "Між добрими людьми".

З перших днів перебування в Котелево зацікавилась життям, звичаями, побутом села. І почала оформляти альбом-літопис про село. Майже всі статті всіх номерів районної газети вирізані й приклеєні в альбомі. Й сама писала до газети. Були надруковані такі її статті: "Між добрими людьми", "Проявимо ласку, тепло, доброту", "Ми повинні бути разом", "Уклін листоноші", "Доля, обпалена війною", "За заповітами дідів -прадідів", "Батькова криниця", "Зустрілись душі ветеранів", "Не подарунок дорогий" та багато інших.

Багато статей було написано про неї. Дуже цікавою була стаття "Бабушка Маша", в котрій розповідалось про незвичайну доброту і чуйність Марії Тихонівни.

Вона протягом п'яти років тримала шефство над Боянською школою-інтернатом (класом вчительки Шлей Марії Матвіївни). Часто зустрічалася з тими учнями. Коли поїхала до них вперше, то повезла їм 22 пари шкарпеток (сама в'язала). Хлопчикам - штанці, а дівчаткам - хусточки. На Новий рік вона разом з чоловіком Василем Івановичем прикрасили ялинку іграшками та цукерками і відвезли дітям Боянської школи-інтернату. Вони, діти, назвали Марію Тихонівну бабушкою Машею. А й справді, вони стали для неї, як рідні. А навесні "бабушка Маша" організувала зустріч цих дітей з учнями Котелівської СШ. Сама заказала автобус, щоб перевезти дітей, принесла продукти з яких в шкільній їдальні приготували смачний обід для дітей-гостей. 36 дітей з Боянської школи-інтернату гостювали у "бабушки Маші". На останній дзвоник щороку вона їздила до своїх улюбленців в Бояни. І взагалі, Марія Тихонівна - людина щирої душі, великого серця. Коли був землетрус у Вірменії, вона першою із котелівчан відгукнулась на горе та біду. Вислала вірменам посилку з різними речами, продуктами.

Марія Тихонівна протягом багатьох років тримає тісний зв'язок з солдатськими вдовами. Допомагала їм придбати томливо, продуктами, клопотала перед вищими органами. Допомагала тому, що котелівчани її прийняли зі щирим серцем, відкритою душе., і тому віддав їм данину подяки і шани.

У селі не проходить жодне свято без участі Марії Тихонівни. Вона брала участь у святі вулиці, святі села, святі вшанування родоводу, святі солдатських матерів, святі аматорів сцени "Пісня і труд поруч ідуть", фольклорному святі "Золоті ключі", "Нумо, дівчата!", у творчих звітах СБК, святі вшанування солдатських вдів і т.д.

Дуже люблять односельці частівки у виконанні Марії Тихонівни, які вона сама й складає, й співає.

Вона - аматор художньої самодіяльності села, член клубу "Краянин", що діє при СБК. Не однократно виступала на сцені районного будинку культури, на обласній сцені, на сценах клубів сусідніх сіл, за що часто нагороджувалась грамотами районного та обласного відділів культури. Вона пригадує свій виступ на сцені районного будинку культури, коли виступала разом з Миколою Мозговим, коли він ще тільки починав свій творчий шлях. Цей виступ їй запам'ятався надовго.

Марія Тихонівна частий гість учнів Котелівської СШ. Щороку вона виступає перед школярами на святі першого дзвоника, на виховних годинах, на урочистих лінійках, вечорах. Брала участь в роботі районного семінару педагогів-організаторів, який проводився на базі Котелівської СШ. Неодноразово проводила уроки Миру, уроки України в класах.

Знають у селі Марію Тихонівну як людина-активіста, яка брала участь в громадській роботі. Майже на всіх виборах вона була членом комісій по проведенню виборів, була секретарем товариського суду протягом 13-ти років, головою жіночої ради села (16 років), депутатом сільської ради кількох скликань, засідателем народного суду, секретарем ради ветеранів села. Із громадськими обов'язками завжди бездоганно справлялась.

Вона ветеран праці в системі споживчої кооперації. Починала свій трудовий шлях завідуючою буфетом і дійшла до директора торговельного підприємства. На всіх ділянках роботи виявляла себе сумлінною трудівницею.

Неодноразово нагороджувалася різними відзнаками за сумлінну працю.

За сумлінне виконання трудового обов'язку, самовідданість і працелюбність, проявлені при виконанні доручень на ниві профспілкової роботи була відзначена Пам'ятною адресою Президії районного комітету професійних спілок споживчої кооперації у вересні 1995 р.

Брала участь в роботі звітно-виборної конференції Новоселицької районної профспілкової організації працівників споживкооперації, була членом президії цієї конференції.

За хорошу роботу була нагороджена грамотою Чернівецької облспоживспілки і обкому профспілки працівників торгівлі.

Їй назавжди запам'яталась зустріч з ветеранами-працівниками торгівлі. У неї й домі зберігається касета (відеозапис) цього свята-зустрічі.

І взагалі Марія Тихонівна - цікава, неординарна постать.

Варто її лише запитати, у кого в селі був перший телевізор чи мотоцикл, газова плита чи радіоприймач, як вона відразу відповість.

Перший телевізор у Котелево був у Скрипника Івана, перший мотоцикл у Берчі Василя Івановича, перша радіоточка у Калетника Василя, перша газова плита у неї самої. Легкові машини у Кріцака Василя, а друга - у неї. Перший радіоприймач у Берчі В.І., перший фотоапарат у Руснака Івана В, а потім у Кріцака Івана.

Пам'ятає поіменно всіх директорів школи, всіх вчителів, які колись працювали, перших шоферів, трактористів у селі і так далі.

Її альбом-літопис про село Котелево, яке стало для неї рідним, вартий уваги.

Іще одна деталь: Марія Тихонівна дуже шанована в селі людина. Про це говорять такі цифри: у неї є 9 вінчальних фінів, 64 хрещених фінів у Котелеві. Окрім того, є хрещені фіни у Тарасівцях, Черлені, Маршинцях, Малинівці.

Не цурається вона звичаїв та обрядів села. Будучи вінчальною маткою, вона одягалася в національний одяг села, дотримувалась всіх вимог і ритуалів проведення обрядів.

Журавльова Марія Тихонівна взірець для наслідування.

Єлизавета Георгіївна Грицуник