ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

37 Років - з районкою

Цю жінку - скромну, непомітну, знають у районі, бо вона вміє відгукнутись на чужу біду, поспівчувати, розрадити. І тому в селі, а також за його межами, у Марії Тихонівки Журавльової чимало друзів, хоч народилась і виросла вона за тисячі кілометрів від Котелевого. Друзі, мабуть, найкращий доказ того, що наша буковинська земля радо приймає всіх, хто живе на ній, незалежно від національної приналежності.

Звичайно, багато залежить від людини. Марія Тихонівна за характером - спокійна, привітна, щира і щедра душею. Тому і тягнуться до неї оточуючі, поважають.

Є у М.Т. Журавльової постійне захоплення, як нині кажуть, хоббі. Протягом тридцяти семи років вона читає району газету "Слово правди".

Коли приїхала у 1957 році на Буковину з далекого Казахстану, одразу передплатила газети, а серед них - районку. Української мови не зала, але вирішила опанувати якнайшвидше. Для цього і райгазету читала. Попутно - вирізала з неї статті, що схвилювали, цікаві інформації, знімки. Згодом, коли з'явилось у Марії Тихонівни більше знайомих, колег, вона почала збирати вирізки, фотознімки, присвячені знайомим.

Зацікавили Марію Тихонівну люди Буковини, трудівники села. Нині у неї зберігаються не тільки статті з районки, але й з інших газет. По них можна складати літопис села, прослідкувати трудову біографію багатьох його мешканців.

Копіткий труд Марії Тихонівни не пропадає марно. Нерідко її запрошують у місцеву школу, в інші колективи. Жінка - частий гість бібліотеки. Добре знає людей праці, які живуть не тільки в Котелевому, але й у інших населених пунктах. Альбом з вирізками районної газети не раз приносила учням місцевої школи.

Марія Тихонівна є не тільки прихильником нашої газети, але і її популяризатором. З колективом редакції теж підтримує тісний зв'язок. Вона дає слушні поради щодо змісту і оформлення районного часопису.

Торік Марії Тихонівні приносили додому по два примірники районки. Один - передплачений нею, а другий - як подарунок від редакції активному читачеві. Хочеться, щоб саме таких друзів було у журналістів побільше.

Т. КОБЕВКО.