ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

Між добрими людьми

Я родом з далеких степів Казахстану. Батько - казах, мати - росіянка.

На казахській землі я познайомилася з хлопцем-українцем, з яким і поєднала свою долю. Ще в 50-х роках приїхала з своїм судженим Василем Івановичем Єременчуком на Буковину, в село Котелеве.

Проживали тут молдавани, українці, румуни. А я розуміла тільки казахську та російську мови. Та й сім'я, у яку потрапила, складалися з людей різної національності. Чоловік і свекруха - українці, баба - молдаванка, вітчим - з Башкирії.

Дуже мені зразу було важко, але я вирішила: якщо вже тут буду жити, то вивчу і мову цих людей, і їх звичаї, і їх обряди.

Я дуже вдячна людям с. Котелеве, що вони мене, казашку за національністю, тепло прийняли в свою сім'ю. Всім тим, що я зробила за своє життя і що роблю тепер, завдячую цим людям - людям щедрої душі і вдачі.

Навчилася їхньої мови та звичаїв, навчилася їхньої людяності і порядності, навчилася землю обробляти і пісень їхніх співати. Першою моєю піснею, яку я виконала українською мовою, була пісня "Туман яром", а молдавською - "Гей, чабане, чабанаш!". І співала цю пісню на сцені Новоселицького будинку культури разом з сім'єю відомих в Котелевому братів Топорівських.

Дуже вдячна я своїм сусідам, які у важкі хвилини підтримували мене. Низький уклін вчителям Антоніні Олексіївні Яковец та Надії Прокопівні Орех за те, що вони своїми мудрими порадами допомагали мені жити.

Все своє життя я намагалася віддячити котелівчанам. Я і вінчала молодят, 13 років була головою жіночої ради, 16 років - секретарем товариського суду, неодноразово обиралася депутатом сільської Ради народних депутатів, брала активну участь в художній самодіяльності, за що нагороджена похвальною грамотою комсомольської організації с. Котелеве та Похвальною грамотою районного будинку культури.

Разом з тим, я весь час працювала в торгівлі. Пройшла шлях від простого продавця до директора торгового підприємства. Зараз я на заслуженому відпочинку.