ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

Не подарунок дорогий...

Неодноразово доводилось чути від моїх колег-пенсіонерів скарги на життя. Нічого дивного тут немає. Ми - люди немічні, часто не можемо обійтись без сторонньої допомоги, спираємось на рідних і близьких. Гірше тим, хто не має такої підтримки. Добре, якщо поряд - чуйні чужі люди, котрі не тільки допоможуть матеріально, а насамперед, розрадять самотність. І не так важливо, хто ці люди - сусіди, родичі чи колеги по роботі. Переважна більшість з нас, пенсіонерів, свого часу відпрацювала немало років. Впевнена, що нині ці роки багато хто згадує з сумом про те, що вже не повернути ні тих сил, ні здоров'я, ні наснаги. Та й співробітників деяких вже немає в живих.

Чимало років працювала я у Новоселицькому сільському споживчому товаристві. Вже й на заслуженому відпочинку не перший рік. Але відчуття таке, що я постійно знаходжуся у своєму трудовому колективі, хоча з Котелевого до Новоселиці їжджу досить рідко. Відчуття це не випадкове, бо у цій організації не забувають про пенсіонерів. Не було жодного свята, щоб до нас не завітали представники цього колективу, не поздоровили, не розрадили добрим словом. Повірте, для нас це набагато важливіше за матеріальну допомогу. Люди похилого віку невибагливі. Але залишитися без уваги, без спілкування не можуть. Цього боюсь і я. Тому з кожним разом проймаюся безмежною повагою до працівників споживчого товариства за те, що не зачерствіли їхні душі, що з увагою ставляться до проблем літніх людей. Приємно, що директор Василь Федорович Стінковий і голова профкому Катерина Олександрівна Істратій поміж виробничими і особистими справами пам'ятають про пенсіонерів, котрі у різний час працювали в колективі. Завжди цікавляться вони нашими проблемами, по-можливості допомагають вирішувати їх, не забувають запросити на збори чи урочистості.

Це тим більше приємно тому, що достеменно знаю: далеко не всі керівники трудових колективів так дбають про пенсіонерів, нерідко обходять їх увагою.

Від імені всіх ветеранів нашої організації - низький уклін трудівникам споживтовариства за те, що в умовах економічної і політичної розрухи не погасли їхні серця, що випромінюють вони добро, щедрість до оточуючих.

М. Журавльова, пенсіонерка С. Котелеве