ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

До відомого вислову про те, що земля - наше багатство, всі вже так звикли, що перестали іноді і замислюватись над його змістом. А саме тепер, гадаю, час добре подумати, чи плекаємо ми нашу землю-матінку так, як заповідали батьки, діди-прадіди.

Настала пора, коли кожний житель села має право на півгектарну земельну ділянку. Можна землю приватизувати, щоб стала вона особистою власністю, приватною, а не загальнонародною і... нічиєю, як було раніше. Здавалося б, чого кращого можна чекати? Бери землю - і господарюй, примножуй свій добробут. Багато хто так і чинить.

Приємно проходити повз городи, на яких кожна рослинка дбайливо доглянута. Радісно, коли бачиш охайне, чисте колгоспне поле, на якому жодної бур'янини не побачиш. І цього нині можна досягти, бо є й техніка, і люди, і засоби захисту рослин. Такі ділянки ще й ще раз підтверджують: є в нас справжні господарі, які вболівають за землю. Її раціональне використання, відновлення родючості.

Пригадую колишнього бригадира тракторної бригади колгоспу "Росія" Івана Петровича Руснака. Ця людина 33 роки свого життя присвятила хлібній ниві. Допомагала йому в усьому дружила Аглая Василівна - агроном-насіннєвод господарства. Чимало сил віддали вони колгоспному виробництву.

Іван Петрович самовіддано любив свою роботу, свою землю, беріг ії. Цього ж добивався від ввіреного йому колективу. Довгі роки любов ло годувальниці-ниви він прищеплював молодим трудівникам.

І сьогодні у господарстві чимало старанних спеціалістів, які вміють обробляти землю, ставляться до неї, як до святині. Честь і слава таким трударям.

Але не все так райдужно. Доводилось мені спостерігати, як з року в рік заростають бур'янами ділянки, відведені окремим жителям села. Причини бувають різні - не встигли обробити, не було кому і т. д.

Та хіба можна таке допускати? Мабуть, займаючись приватизацією, місцевій владі, та й усім нам потрібно обов'язково слідкувати, в якому стані знаходяться виділені людям землі. І якщо хтось не має можливості чи бажання працювати на землі, то нехай краще поверне її іншим. Гріх-бо зневажати землю.

М. ЖУРАВЛЬОВА, с. Котелеве.

13.05.1995