ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

Дороги Василя Єременчука

Стелиться вечір, ніч сутінками огортає поле, але на ньому ні на хвилину не припиняється робота. У працюючих єдине бажання - завершити розпочату роботу. А обабіч поля чекає на трударів вантажівка із своїм вірним хазяїном Василем Івановичем Єременчуком. Це для нього не вперше. Так було завжди, у всі роки, відданої роботі в рідному колгоспі.

З молодих літ, після закінчення курсів шоферів розпочав Василь Іванович трудову діяльність. І нині не розлучається з вірним стареньким автомобілем. Вони на пару надійно служили і служать колгоспу і селу.

Наче мить промайнули прожиті роки щоденної шоферської праці - важкої, неспокійної. І в лютий мороз, коли руки липнуть до металу. І в нестерпну спеку, коли і не доторкнутися до нього, йшов Василь Іванович до автомобіля, забезпечуючи безвідмовну, надійну його роботу. Перші роки в колгоспі дали змогу набути певних навичок престижної в ті далекі часи професії. Досвід згодився при проходженні армійської служби в степах Казахстану. Там далеко від рідного дому стрілася йому чарівна Маша, його любов, його доля, його опора, яку він і привів на загадкову для неї Буковину.

З тих пір і живуть вони в дружбі, злагоді і вірності, мов лебеді. Якою любов'ю треба любити свою професію, своє село, щоб постійно працювати на одному місці, не змінюючи обраний шлях?

І їхав, завжди безвідмовно виконував завдання. Це знали всі керівники господарства, з якими йому доводилося працювати. Саме тому Василю Івановичу доручали найвідповідальніші роботи у вихідні і святкові дні.

Він встигав всюди...І колгоспну роботу виконати, і вдома впоратися, і на весілля чи христини сходити. Це бачили односельчани, цінували його працелюбність і дивувались його відданості справі. Впевнені в мудрості його порад, в знак поваги до нього молоді, які створювали нові сім'ї брали Василя Івановича за свого наставника, за весільного батька. Таких у нього і Марії 9 пар.

І радіють обоє за своїх фінів, їхніх дітей, як за своїх рідних. Вірна дружина, родичі і друзі, фіни вселяють йому впевненість у власних силах. Роки не зламали його роботящої вдачі.

І чекає він, як це було тисячі разів в обіймах ночі тих, хто завершує почату роботу. І колгоспниці працюють спокійно бо знають, що Василь Іванович не підведе і привезе їх додому в будь-яку пору. З довірою до людей, з відданістю професії, з любов'ю до села живе і працює шофер Василь Іванович Єременчук.

В. Боклач. 1994 рік