Святвечір /6 січня/

Перед Різдвом Христовим був Святий Вечір, тобто урочиста вечеря. До неї господині готували дванадцять пісних страв (бо піст ще не закінчився, а дванадцять тому, що в Ісуса було 12 апостолів). А саме: печериці сушені, квасоля, борщ пісний, салат з редьки, пироги, узвар із сухофруктів, риба з рисом, біб, галушки і обов‘язково – кутя, зварена з товченої пшениці, посипана медом товченими горіхами і тертим маком.

Все це варилося у печі. Коли відкривали піч, то набирали по трошки кожної страви у тарілку і діти відносили сусідам чи родичам вечерю за померлі душі. А за це дітям платили гроші, чи давали яблука, чи медівники. Господар тим часом давав кожної страви домашнім тваринам: корові, курам, свині.

Господиня застеляла стіл новою скатертиною, а під неї ставила пахучого сіна, бо в цей вечір воно набирає особливої сили; часник, би не приступали до хати злі сили; зерно – щоб був багатий урожай; гріс – щоб корова молочною була; гроші – щоб у хаті трималися. Коли на столі з’являлися всі страви, господарі засвічували свічку і ставили у калач чи у хліб. Всі піднімалися з-за столу, складали молитовно руки і мовили Отченаш. Найстарший у домі дякував Господові, що допоміг дочекатися цієї Святої вечері і першим набирав ложку пшениці і кидав до стелі: скільки на ній залишиться зернин – тільки йому ще прожити літ…

А малі діти під столом квокають, мукають, хрюкають, щоб усе в домі велося. Під час вечері ніхто з-за столу не виходить, а коли всі повечеряли, то знову молилися до Бога. Із столу страви, що залишалися у тарілках не прибирали і навіть ложки залишали на ніч на столі для того, щоб коли “прийдуть” душі померлих, то щоб могли повечеряти. А якщо тарілка була порожньою, то у неї докладали ще страви. Миску з кутею, що залишилася, повертали верх дном на столі, щоб весною сиділи квочки.

“Боронь Боже десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світу”, - казали. Не можна й сваритися цього дня. Навпаки добре помиритися з ворогами. На Святвечір не карають дітей, прощають усі провини. У сім’ї має панувати урочистий, добрий настрій, аби щасливо прожити рік. Не можна нікому відмовляти у гостинності.