Час

З ворогів найстрашніший – це час!

Він з тобою мене розлучає.

І я мрію спинити хоч раз,

Те, що вічно тебе забирає.

Тільки він знає всі таємниці,

Тільки він буде вірний завжди.

Ти все бачиш неначе в криниці,

Де є безліч німої води,

Це безодня, що манить до себе

Ти із неї не зможеш втекти

І хотілось літати у небі

Але мусиш землею іти.

Час дарує нам щастя і радість,

Віру в себе, кохання, життя.

Але разом із тим забирає

Наші душі і наші серця.

Час неначе ріка швидкоплинна,

За якою не встигнеш іти.

Але навіть красуня не спинна

Досягає своєї мети.

Ми живемо – це час насолоди,

Час страждання і час каяття.

Але двічі в одну і ту ж воду

Вже не буде назад вороття.