Забуття

В зелених вітах молодих дерев

Я знову розчинюсь, на мить забувши хто я.

Все було добре, але вже тепер

Повіяв вітер, де ж ти доле моя?

Тебе згубила в весняних садах,

І ніжному, блакитному світанку.

І сонце не загляне у вікно

Крізь вишиту білесеньку фіранку

Я ходжу берегом своїх рожевих снів,

Шукаю щастя в нереальнім світі.

В думках заплуталась і от вже кілька днів

Не можу я нічого зрозуміти.

Сплелося у клубок усе життя,

Але знайти його кінець не можу,

І пізно вже шукати каяття,

Щоб змити гріх що душу розтривожив.

Зробила! Все! Назад нема доріг.

І те, що було вчора не вернути.

Переступлю своєї пам’яті поріг,

Щоб просто це болісно забути