Воно…

Його ми чекаємо все життя, а приходить воно зовсім несподівано. Це те, що ми ще й досі не можемо зрозуміти – це політ душі, вогонь у серці, безлад у думках і те, чим ми живемо. Та і навіщо називати це слово, адже воно і так завжди нас супроводжує. Ми вимовляємо його безліч разів, а саму суть цього слова розуміємо лиш тоді, коли воно нарешті приходить.

Хочеться порівняти це почуття з різноманітними квітами, які складені в один красивий букет, з мільйонами зір, які світять нам з неба, з тисячами доріг і вузьких стежинок, які приводять нас додому. Але навіть цього буде не достатньо, бо це те відчуття заради якого ми готові померти і заради якого нам варто було народитися.

Щастя, сміх, задоволення, біль, страждання, розпач і навіть сльози смутку і радості, все це нам приносить «воно».

Безліч віршів, пісень і прозових творів присвячені саме йому, вічному і невмирущому.

Ні! Все таки доведеться написати це слово, тому що без нього все втрачає свій зміст – Кохання! І справді, що ж це таке? Для когось – просто іграшка, а для когось – сенс життя. Воно породжує і знищує, надихає і пригнічує, вбиває і народжує. Але яким би воно не було, все одно, кохання – це прекрасно! Воно ніколи не стукає у двері, воно просто тихенько заходить. І до кожного з нас прийде це почуття, так само, як приходить життя. Найголовніше його не випустити і зберегти у своєму серці. А може воно вже прийшло?

<<<< Повернутися до переліку