ЖУРАВЛЕВА
Мария Тихоновна

…і знатиме світ про великих людей

У кожного з нас - своє призначення на цій землі. Одні творять те, що згодом назовуть історією, інші - зберігають історію для нащадків.

Марія Тихонівна Журавльова, голова ветеранської організації Котелевого і вірний друг районної газети, належить до тих, хто береже пам'ять для прийдешніх поколінь.

Переїхавши до нашого району у 1957 році з казахського міста Актюбинськ, молода жінка щиро прагнула стати "своєю" у селі, де починають фразу українською, а завершують молдавською, одним словом, розмовляють котелівською, рідною серцю кожного з нас, мовою. Марія Тихонівна вирішила, що мову і звичаї маленької батьківщини свого чоловіка вона швидше опанує завдяки... районній газеті. І з тих пір, понад 45 років поспіль, вона є найвірнішою у нашому районі читачкою "Слова правди". Але для цієї енергійної жінки замало бути просто читачем. Впродовж багатьох років Марія Журавльова є активним дописувачем нашої газети. Завдяки її інформаціям та замальовкам новосельчани дізнавалися про радощі й болі невеличкого села, розташованого близько від райцентру, але подалі від велелюдних трас.

Проте є у Марії Журавльової ще одне хобі, вірніше це стало справою її життя. Усі ці 45 років Марія Тихонівна збирає матеріали про своїх земляків-котелівчан, опубліковані в районній та обласній пресі. Гортаючи сторінки її альбомів, можна вивчати новітню історію Котелевого, пізнавати долі мешканців села, в якому колись, як гласить легенда, "котилися "леви" (румунська валюта). Імена тих, ким пишається село, хто досяг чималих висот в юриспруденції, науці, музиці, морській справі, можна знайти у п'яти томах, які з любов'ю впорядкувала наша героїня і які збирається, за сприяння районної влади та нашої газети, видати. Нехай знає світ про великих людей з невеличкого села, про те, як бороздять вони моря і океани, як виступають разом з Президентським оркестром, як диригують Кишинівським цирком, як "мурують вежі криничних глибин" у рідному та навколишніх селах, як навчають дітей світлому і доброму...

"Це - мій тато! - з гордістю мовив хлопчина-чотирикласник, впізнавши на фото двадцятирічної давності свого батька-героя газетної статті (Марія Журавльова часто зустрічається з учнями місцевої школи, ділячись з ними своїми скарбами). - Який мій тато молодий і сильний!" Ми, котелівчани, всі залишаємося молодими, сильними і сповненими надій - там, на сторінках п'яти томів нашого життя. Спасибі вам за це, Маріє Тихонівно!

Ганна ВАКАРЧУК, Новоселицький район

4 червня 2004 р.